Коротка відповідь: макет для верстата — це файл 1:1 у міліметрах, де біле гравіюється, а чорне лишається каменем. Висоту прописної літери, поля від краю й товщину лінії рахує програма, а не нейромережа. Готовий файл віддають у BMP або TIFF із дизерингом на ударний верстат, у PNG чи TIFF 300 DPI на лазер, у PDF або SVG кривими на фрезерний ЧПК.
Чому макет рахують у міліметрах, а не в пікселях
Камінь ріжуть за розміром, а не за роздільністю. Єдина величина, що має сенс на плиті, — міліметр: літера заввишки 45 мм лишиться 45 мм і у файлі 300 DPI, і у файлі 600 DPI. Пікселі з’являються в останній момент, під час вивантаження, і рахуються з фізичного розміру: один міліметр за 300 DPI це 11.81 пікселя.
Звідси практичний наслідок: спершу обирають плиту, потім наповнюють її. Розмір файлу — похідна, і на великій стелі вона росте швидше, ніж здається.
| Плита | 150 DPI | 300 DPI | 600 DPI |
|---|---|---|---|
| 60×40 см | 2362 × 3543 | 4724 × 7087 | 9449 × 14 173 |
| 100×50 см | 2953 × 5906 | 5906 × 11 811 | 11 811 × 23 622 |
| 200×100 см | 5906 × 11 811 | 11 811 × 23 622 | — |
| 220×120 см | 7087 × 12 992 | — | — |
Межа сторони файлу — 24 000 px: це фізика пам’яті, а не налаштування. Плита 220×120 см за 300 DPI дала б 25 984 px і не зібралася б, тому на великих плитах лишається 150 DPI або векторний вивід, у якого межі немає взагалі.
Висота літер: що читається на граніті
На вертикальній стелі робочі орієнтири такі: ПІБ 40–60 мм, дати 18–28 мм, епітафія 16–22 мм. На великих пам’ятниках головний рядок піднімають до 70–90 мм, на горизонтальній плиті все дрібніше — ПІБ 30–50 мм, дати 16–24 мм. Ієрархія важливіша за абсолютні числа: прізвище більше за ім’я, ім’я більше за дати, епітафія — найдрібніша.
Ширина рядка не задається — вона виходить із літер. Тому довге прізвище за обраної висоти просто не вміщається в поле, і кегль доводиться опускати під ширину. Нижче 15 мм опускатися не можна: на граніті такий текст перестає читатися з відстані, і попередження про це краще, ніж рівний, але нечитабельний макет.
Технологічне поле: чому об’єкт не можна ставити до самого краю
Від краю лишають 30 мм за замовчуванням, у портрета — 50–100 мм. Причина не в естетиці: край плити сколюється під час обробки й монтажу, полірування біля кромки йде, а верстат втрачає точність на самому краю робочого поля. Усе, що вийшло за контур, під час вивантаження обрізається по каменю — файл ріжеться рівно по плиті.
Формати під тип верстата
Формат обирають не за звичкою, а за тим, чим ріжуть камінь. Ударно-точкові верстати — від простих моделей на кшталт УГК-500 до лінійок «Міртелс» і серії AutoHead — працюють крапкою й напівтонів не розуміють. Лазер розуміє растр цілком. Фрезерний ЧПК чекає криві.
| Верстат | Формат | Що важливо |
|---|---|---|
| Ударно-точковий | BMP 1 біт, TIFF із дизерингом | Напівтон розкладено в крапки заздалегідь, а не драйвером верстата |
| Лазерний | PNG або TIFF, 300 DPI | Щільність вписано у файл, розмір аркуша дорівнює розміру плити |
| Фрезерний ЧПК | PDF або SVG | Об’єкти окремо, аркуш у міліметрах, обмеження за розміром немає |
| Доопрацювання у Photoshop | PSD із шарами | Камінь, портрет і написи — окремими шарами з іменами |
Що перевірити перед відправленням на верстат
- Інверсія. Біле гравіюється, чорне лишається каменем — але частина верстатів чекає навпаки, і це з’ясовують до, а не після.
- Товщина лінії не тонша за 0.3 мм: тонше ударний верстат не відтворить узагалі.
- Область поза контуром в арочної плити: біле поле за контуром верстат у прямому режимі прочитає як завдання вибрати весь кут.
- Щільність у файлі: DPI записують у сам файл, інакше верстатне ПЗ підставить своє значення й розмір поїде.
- Роздільність вихідного фото під розмір портрета на камені, а не під екран.
- Ім’я файлу з розміром плити та DPI: у верстата рідко одне замовлення в черзі.